Металургійний завод «H. Cegielski-Poznań S.A.», розташований у Познані відомий далеко за її межами. З моменту свого заснування він займався металообробкою, ремонтом сільськогосподарського інвентарю, а незабаром і випуском сільськогосподарської техніки. Детальніше про його історію поговоримо на poznan-name.eu.
Хто такий Іполит Цегельський?
Іполит з’явився на світ 6 січня 1813 року в Лавках поблизу Тшемешно в бідній дворянській сім’ї. З ранніх років хлопчикові довелося долати труднощі й досягати успіху самостійно. Початкову освіту він здобув у Тшемешно, а потім вступив до середньої школи святої Марії Магдалини в Познані. Там він був зразковим учнем, який серйозно ставився до навчання. Відвідуючи уроки, юнак паралельно займався репетиторством. У 1835 році, закінчивши гімназію, Іполит став студентом Берлінського університету, де вивчав класичні мови. Завершивши навчання зі ступенем доктора філософії, у 1840 році він вирішив повернутися в Познань і працювати вчителем середньої школи, а також займатися науковою діяльністю. На скромну зарплату було складно прогодувати сім’ю, тому Іполит став додатково писати статті та наукові дисертації.
У 1846 році планувалося повстання, Познань стала центром підготовки повстанців. Дирекція школи наказала провести обшуки в учнівських гуртожитках. Цегельський і кілька інших його колег виступили проти цього і їх одразу ж звільнили з роботи. Для Іполита це стало ударом, оскільки він любив викладати й почувався комфортно в стінах школи, йому нічого не залишалося, як шукати нову роботу.
Зібравши гроші, заручившись допомогою друзів, Іполіт відкрив будівельний магазин у Познані. Він не боявся брати кредити, активно поповнюючи асортимент продукції та дбаючи про належну рекламу.
Відкриття та розвиток заводу
У 1855 році Цегельський відкрив завод сільськогосподарських машин та інструментів на вулиці Кожя. Його підприємство почало постачати на ринок: борони, плуги, розпушувачі, шліфувальні машини. Їх купували переважно багаті селяни. Поміщики віддавали перевагу складнішим машинам, наприклад, молотаркам, сівалкам, жаткам. З моменту заснування заводу, Цегельський дбав про максимально широкий асортимент продукції. Він відмовився від певної спеціалізації, як це часто робили його конкуренти. Продукцію фабрики постачали не тільки на місцевий ринок, а й за межі Великого князівства Познанського, в Сілезію, Галичину, Померанію.КожяУ 1855 році Цегельський відкрив завод сільськогосподарських машин та інструментів на вулиці Возній. Його підприємство почало постачати на ринок: борони, плуги, розпушувачі, шліфувальні машини. Їх купували переважно багаті селяни. Поміщики віддавали перевагу складнішим машинам, наприклад, молотаркам, сівалкам, жаткам. З моменту заснування заводу, Цегельський дбав про максимально широкий асортимент продукції. Він відмовився від певної спеціалізації, як це часто робили його конкуренти. Продукцію фабрики постачали не тільки на місцевий ринок, а й за межі Великого князівства Познанського, в Сілезію, Галичину, Померанію.
Незабаром замовлень було так багато, що на маленькому заводі їх не встигали виконувати. Тож у 1858 році Цегельський придбав ділянку землі на вулиці Стшелецькій, де звів великий завод, а також оснастив його найсучаснішим на той період обладнанням: печами для лиття металу та паровими машинами. У 1860 році завод почав виробляти локомотиви. У технічному співвідношенні локомотив — це пересувна силова установка, яка складається з парового котла і приводних ременів. Цю переносну парову машину використовували для приводу в дію різних пристроїв, наприклад, молотарок. Продукція заводу мала популярність серед людей, оскільки Іполит надав великого значення маркетингу. Він не тільки рекламував техніку в пресі, а й видавав каталоги. Крім цього, публічно демонстрував ефективність своїх машин і брав активну участь у міжнародних промислових виставках, де часто завойовував нагороди.
Незабаром завод Цегельського став одним із найбільших промислових підприємств Познані. На ньому працювало близько 300 осіб, а головним інженером був німець Адольф Лейнвебер. 30 листопада 1868 року від пневмонії Іполит Цегельський пішов із життя. У нього було троє дітей — дві дочки й один син. Спадщина дісталася його 16-річному синові Стефану, який поки що не міг узяти на себе управління великим підприємством. Тому тимчасовим управителем заводу став Владислав Бентковський. Під час його правління почалося будівництво фабрики на Стшелецькій вулиці. Після того як Пруссія виграла війну з Францією та об’єднала Німеччину в 1871 році, у країні встановилися хороші економічні умови. Промисловість, зв’язок і сільське господарство активно розвивалися. У цей період завод Цегельського почав виробляти залізні елементи для опор і перекриттів. На жаль, успіх не призвів до поліпшення умов праці для робітників. У 1872 році в історії фабрики стався перший страйк. Люди вимагали від керівництва скорочення робочого часу і підвищення заробітної плати на 25%.
Правління виконало тільки першу вимогу, але зарплата залишалася колишньою. Страйк придушили за допомогою поліції, а найактивніших учасників звільнили.
За 12 років правління Бентковського завод процвітав. У цей період було зафіксовано зростання виробництва, особливо локомотивів, молотарок, а також обладнання для різних фабрик.
На межі краху
У 1881 році управління фабрикою взяв на себе Стефан Цегельський і дав їй нову назву — «Fabryka Machin i Urządzeń Rolniczych H. Cegielski w Poznaniu». У 1889 році її перетворили з сімейного підприємства на приватне і перейменували на «H. Cegielski Towarzystwo Akcyjne w Poznaniu». У цей період експорт до Росії та Австро-Угорщини збільшився, а також зріс попит на сільськогосподарську техніку. Машини, випущені на заводі, завоювали безліч нагород на міжнародних виставках. Друга половина 1880-х років ознаменувалася для заводу крахом. Росія ввела нові тарифи, які дуже вдарили по підприємству, а зниження прибутку означало скорочення інвестицій і відмову від модернізації техніки, а також звільнення працівників. Завод зміг утриматися на плаву завдяки кредитам і замовленням комерційних компаній.
Початок Першої світової війни практично поклав край роботі підприємства. Більшу частину колективу призвали в армію, військова влада розпорядилася конфіскувати локомотиви, генератори та іншу техніку. На щастя, керівництво намагалося домогтися державних замовлень, і фабрика Цегельського виробляла вагони для рухомого складу, медико-санітарні машини й навіть ракети для німецької армії. Брак кваліфікованої робочої сили заповнювали російські військовополонені. Перехід на військове виробництво врятував фабрику. Незабаром вона отримала нову назву — Металургійний завод імені Йосипа Сталіна в Познані (ZISPO). Після закінчення війни фабрику націоналізували. Основною продукцією, яку виготовляли на заводі на той час, були: паротяги, пасажирські вагони та верстати. У вересні 1956 року було підписано ліцензійну угоду зі швейцарською компанією «Sulzer» і розпочато виробництво стаціонарних і суднових дизельних двигунів, які прославили фабрику Цегельського на весь світ. У листопаді 1956 року завод перейменували на „Zakłady Przemysłu Metalowego H.Cegielski w Poznaniu, Przedsiębiorstwo Państwowe”. З цього моменту почався новий період його розвитку.
Сучасні інноваційні рішення, визнані в усьому світі
Після 1990 року завод зазнав структурних змін, а також з нього виділилися 10 дочірніх компаній. Фабрика отримала визнані сертифікати в галузі менеджменту якості, навколишнього середовища та безпеки праці. У 1995 році завод перейменували на «H. Cegielski-Poznań S.A.» У 1992 році команда конструкторів заводу розробила і впровадила інноваційну технологію радіальних повітродувок для подачі повітря туди, де вони необхідні в технологічному процесі. Ця продукція знайшла широке застосування в багатьох галузях промисловості.
У XXI столітті завод продовжує активно розвиватися. Його послуги та продукти залишаються інноваційними та надійними. «H. Cegielski-Poznań S.A.» — став всесвітньо визнаним брендом, чия продукція допомогла змінити світ. Він продовжує виробляти сталеві конструкції, радіальні повітродувки, запасні частини для суднових двигунів.
