У місті Познань зберігається свідчення промислового прогресу та модерністської архітектури. Теплоелектростанція Poznań Garbary EC-1, побудована в 1929 році на острові Тумському, є не лише інженерним дивом, але й важливою історичною пам’яткою, пише сайт poznan-name.eu.
Народження промислової Познані
Наприкінці 19 століття Познань переживала стрімку індустріалізацію, спричинену будівництвом нових залізниць. У 1872 році залізнична лінія Бидгощ-Торунь з’єднала форт Віняри з північними районами міста, включаючи Гарбари. Цей розвиток заклав основу для промислової зони, в якій була розташована майбутня електростанція.
Промислова зона між вулицями Гробла та Гарбарською незабаром стала жвавим центром, де розмістилися міський газовий завод, бойня, ринок і річковий порт. У 1909 році до них додалися очисні споруди та насосна станція. Було створено підґрунтя для подальшого промислового розвитку, обмежене лише прусськими укріпленнями, що існували раніше.
Народження Гарбарської ЕС-1
У 1927 році амбітний проект будівництва електростанції “Гарбари ЕС-1” було доручено провідному польському акціонерному товариству “Сила і Світло”. Архітектурне бачення цього грандіозного проекту розробив Стефан Цибіховський, талановитий архітектор з Познані. Стратегічний вибір острова Тумського як місця розташування заводу, поблизу річки Варта та залізничних колій, спростив транспортування вугілля та охолодження турбін.
23 листопада 1929 року електростанція “Гарбари” офіційно розпочала свою роботу, ставши високим символом сучасності для довоєнної Познані. Тодішній мер міста Кирило Ратайський влучно описав її як “могутній храм праці”, що прийшов на зміну прусській фортеці.
Розвиток з часом: розширення та трансформації
Гарбарська ТЕС не була статичним об’єктом, а пройшла кілька етапів розвитку. Спочатку до складу станції входили водозабірна система, парові котельні, турбогенератори, електрощитова та електророзподільна станція. Вода з річки Варта піддавалася механічному очищенню і використовувалася для різних потреб заводу. З часом об’єкт розширювався, а в 1941-1942 роках до нього додалися парові котли, що зміцнило його роль як основного виробника електроенергії для Познані.
У 1965 році станція була перетворена на теплоелектростанцію, що спеціалізується на виробництві теплової енергії у вигляді гарячої води. З тепловою потужністю 165 МВт вона відігравала вирішальну роль в опаленні міста та підвищенні його загальної енергоефективності.
Кінець епохи: припинення діяльності у 2016 році
Після десятиліть служіння Познані та її мешканцям ТЕС “Гарбари” припинила свою роботу у 2016 році. Це ознаменувало кінець епохи для цього знакового промислового комплексу. Стратегічне значення об’єкту під час Другої світової війни призвело до того, що він був сильно пошкоджений, але йому вдалося відновитися і продовжити виробляти електроенергію в повоєнні роки.
Збереження спадщини
Сьогодні Гарбарська ТЕЦ є історичною промисловою пам’яткою Познані. У 2019 році компанія “Robyg” придбала ділянку з планами перетворити її на житлову забудову, проте ключові елементи комплексу, включаючи зал електростанції, котельню та редут форту Рон, мають залишитися недоторканими, як того вимагають фахівці з охорони пам’яток архітектури.
Хоча промислові функції Гарбарської ТЕЦ завершилися, її спадщина продовжує жити в серцях і свідомості мешканців Познані. Екскурсії та виставки надають людям можливість дослідити та оцінити історію цієї архітектурної перлини.
На завершення можна сказати, що Гарбарська теплоелектростанція є історичним промисловим дивом, яке уособлює шлях Познані через індустріалізацію та модернізацію. Хоча дні її роботи вже позаду, спадщина та архітектурне значення цієї електростанції продовжують відзначатися і зберігатися, нагадуючи нам про минулу епоху прогресу та інновацій.