Роберт Ремак був видатним неврологом, ембріологом та фізіологом. Він народився та виріс у Познані, а доросле життя провів переважно у Берліні. Там він здійснив багато фундаментальних наукових відкриттів у сфері неврології. На жаль, за життя його кар’єрному шляху та визнанню заважало єврейське походження. Дізнайтесь більше на poznan-name.eu.
Початок життя та освіта
Роберт Ремак народився у Познані 23 липня 1815 року. У той час місто разом зі значною західною частиною Польщі знаходилось в окупації під владою Пруссії. Роберт мав єврейське походження, але знав польську мову та навіть називав поляків своїми земляками. Водночас він ніколи не відмовлявся від своєї єврейської ідентичності, що створювало труднощі на його кар’єрному шляху.
Початкову освіту Роберт здобув вдома. Потім відвідував місцеву польську гімназію. У 1833 році він став студентом медичного факультету Берлінського університету. У цей час він приєднався до досліджень у мікроскопічній лабораторії під керівництвом професора анатомії та фізіології Йоганнеса Мюллера. Результатом цієї роботи стала докторська дисертація Роберта Ремака на тему «Анатомічні та мікроскопічні спостереження за нервовою системою». Її захист відбувся у 1838 році.
У цій науковій праці Ремак описав аксіальні волокна нервової системи, які вкриває мієлінова оболонка. Крім того, він став першим, хто описав немієлінізовані нервові волокна, які пізніше були названі на його честь. Науковець продемонстрував сірий колір цих волокон та довів, що він є наслідком відсутності мієлінової оболонки. Він описав значення симпатичних гангліїв (вузлів) для роботи нервової системи.
Також упродовж цих досліджень Ремак показав, що волокна від рухових нейронів спинного мозку проходять суцільно до периферичних нервів. Цим структурам чеський біолог Пуркінє пізніше дав назву «осьові циліндри».
Наукова кар’єра Роберта Ремака
Здобувши докторський ступінь, Роберт Ремак продовжив неврологічні дослідження у лабораторії Мюллера:
- у 1839 році він описав гангліозні клітини правого передсердя та встановив їх зв’язок із симпатичною нервовою системою. Пізніше цю структуру назвали ганглієм Ремака,
- у 1844 році він вперше продемонстрував шість шарів кори головного мозку,
- науковець спростував думку про те, що нерви всередині порожні або заповнені рідиною, натомість він довів присутність надзвичайно тонких фібрил всередині осьового циліндра.
У 1843 році Роберт Ремак почав працювати асистентом у клініці Йоганна Шенлайна у лікарні Шаріте. У цей період йому пропонували професорські посади у Кракові та Вільнюсі, але він відмовився від цих пропозицій через великий обсяг наукової роботи. Варто зазначити, що обійняти посаду професора у регіонах, де правила Пруссія, він би все одно не зміг через єврейське походження. Йому пропонували прийняти католицизм, але Ремак відмовився.
Врешті у 1847 році він став позаштатним лектором у Берлінському університеті завдяки підтримці Шенлайна та Александра фон Гумбольдта. Колеги написали багато листів до чиновників та керівництва університету, але здобута посада була неоплачуваною. Тому Ремак продовжував клінічну роботу в Шаріте. У 1859 році він став доцентом, та його наукові здобутки насправді вартували набагато більшого визнання.
Окрім досліджень та відкриттів у сфері неврології, науковець цікавився ембріологією. Цю галузь він вивчав понад 20 років у маленькій лабораторії лікарні Шаріте. Він вперше виявив наявність у ранньому ембріоні трьох зародкових шарів, а також довів, що утворення нових клітин відбувається шляхом поділу наявних. Також Ремак цікавився дерматологією та онкологією. У Шаріте він проводив дослідження на тваринах, а саме:
- науковець розрізав їхні нерви,
- потім стимулював нервові закінчення електричним струмом і спостерігав, як відновлюється пошкоджена функція,
- так він визначав сферу активності окремих нервів та доводив їхні функції.
У 1856 році Ремак відкрив приватну практику. У ній він широко застосовував електротерапію, а саме – лікував пацієнтів гальванотерапією. Цей метод був використаний у близько 700 пацієнтів, особливо тих, хто мав ураження головного та спинного мозку. Задля ефективної електричної стимуляції Ремак визначав точки, де нерви проникали в м’язи. Якщо інші лікарі у той час стимулювали м’язову тканину, то він діяв саме на нервові закінчення у м’язах. Ремак також розробив спеціальний апарат для електротерапії, який був пізніше названий «апарат Ремака». Інші науковці, що працювали у цій сфері, намагались стверджувати свою першість у ній, але публікації свідчать саме про новаторство Роберта Ремака.
Особисте життя
У 1847 році дружиною Ремака стала Феодова Майєр. Через два роки у пари народився син Ернест Юліуш Ремак. Він пішов батьковим шляхом і також став неврологом. Онук відомого невролога, Роберт Ремак, був математиком і загинув в Освенцимі.
Нейробіолог Роберт Ремак помер у Німеччині 29 серпня 1865 року. Його ім’я та внесок у медицину залишились в історії попри те, що за життя науковцю було вкрай важко здобути визнання, якого він був гідний.
