Казімєж Сухецький — людина, яка зробила великий внесок у збереження лісів. Також з його ініціативи було створено заповідник «Люпа». Все своє життя він присвятив лісовому господарству. Детальніше про діяльність Сухецького поговоримо на poznan-name.eu.
Дитинство та юність
Казімєж Сухецький з’явився на світ 11 листопада 1880 року в Коварах у сім’ї селянського чиновника. У 1899 році він закінчив середню школу в Кракові й влаштувався працювати на шахту. Попри гарний достаток та престижну посаду, голова сімейства не зміг профінансувати освіту сина. Стати студентом Гірничої академії в Леобені хлопцеві допомогла тітка. Через рік Сухецький вступив до Віденського університету природних ресурсів і наук про життя на факультет лісового господарства. У 1903 році Казімєж склав три обов’язкові іспити й отримав диплом інженера лісового господарства, після чого повернувся на батьківщину.
У 1904-1905 роках юнак взяв участь у будівництві гірських струмків на околицях Самбора. А також почав працювати в лісах. У листопаді 1905 року він склав іспит у галузі лісового господарства та технічної державної служби при Міністерстві сільського господарства у Відні й отримав кваліфікацію цивільного інженера лісового господарства. Після цього Казімєж почав керувати приватними лісами Галичини. У 1912 році Сухецького призначили на державну службу комісаром з охорони лісу, також він узяв на себе управління лісничим відділенням у Грудеку Ягеллонському (тепер Городок, що у Львівській області).
У 1914 році Казімєжа призвали до австро-угорської армії. Він воював на румунському та італійському фронтах, дослужившись до звання капітана артилерії. У 1917 році через хворобу його звільнили від служби й направили керувати лісами у Свентокшиських горах. У 1919 році Казімєж поповнив лави польського війська і став керувати колишніми німецькими лісами в Хшануві. У 1920 році Сухецький очолив лісову адміністрацію в Сеняві. У цей період він зразково виконував свої обов’язки: раціонально керував лісовими ресурсами, проводив експерименти з природного і штучного відновлення лісів. Також Сухецький опублікував велику кількість наукових праць, які принесли йому світове визнання.
Наукова кар’єра
У 1928 році Казімєж виконував обов’язки заступника професора кафедри лісового господарства у Львівському політехнічному університеті. У 1930 році йому присудили ступінь доктора технічних наук, а через 2 роки — доцента. Займаючись викладацькою діяльністю, Казімєж паралельно продовжив публікувати свої наукові статті в журналі «Sylwan».
З 1936 по 1937 рік Сухецький був деканом, а з 1937 по 1938 рік – заступником декана факультету сільського та лісового господарства.
На початку Другої світової війни Казімєж працював у Краківській науково-дослідній станції з насінництва лісових дерев. Також брав участь у підпільному викладанні на конспіративному сільськогосподарському факультеті Ягеллонського університету. У цей період інженер створив кафедру лісівництва на сільськогосподарському факультеті Ягеллонського університету.
Влітку 1945 року Сухецький вирушив до Познані, де очолив кафедру лісової селекції Познанського природознавчого університету. Завдяки його зусиллям у 1947 році цей заклад вищої освіти повернув свої лісові угіддя в Зеленці під Познанню. На них незабаром було створено базу викладання та наукових досліджень. До 1950 року Сухецький керував нею, паралельно викладаючи лісівництво в університеті.
Протягом кількох років Казімєж обіймав важливі посади в Познанському університеті. У 1947-1948 роках він був заступником декана факультету сільського та лісового господарства. У 1945-1951 роках — членом Ради коледжів і Науково-технічної ради Міністерства лісового господарства та лісової промисловості. Протягом 6 років він активно працював у Польському лісовому товаристві, а в 1949 році за діяльність йому надали звання почесного члена і нагородили Золотим знаком.
Створення заповідника, великі заслуги
У 1953 році з ініціативи Сухецького в Сенявському лісовому окрузі було створено заповідник «Люпа». Основною метою його відкриття було збереження фрагмента лісу зі змішаним деревостаном. У 1950 році Сухецький проводив свої дослідження щодо заповнення простору у вихідному деревостані в заповіднику. Результати він опублікував у 1953 році на сторінках журналу «Prace Rolno-Leśne nr 67» під назвою «Розвиток теорії екологічного заповнення простору та її застосування в лісівництві». Дослідивши склад деревостану, який зустрічався лише в цій місцевості, Сухецький вирішив створити заповідник. Вік деревостану на той момент оцінювався у 150 років і складався з 12 нерівномірно розподілених порід дерев. Крім сосни там були ялини, дуби, буки, берези та інші породи дерев. Згодом заповідник поступово почав перетворюватися на грабово-буковий ліс.
14 травня 1965 року Сухецький помер. Пам’ять про цю велику людину живе й досі. У 2007 році з нагоди 125-річчя Польської лісової асоціації в Сеняві було організовано наукову конференцію на тему «Силосування дубових насаджень за методом професора Казімєжа Сухецького» та відкрито меморіальну дошку на будинку, де він працював у 1920-х роках.
