Соляна шахта ім. Тадеуша Костюшка, розташована в селі Вапно, має дуже цікаву та насичену історію. Колись у ній вівся видобуток кам’яної солі, а тепер вона затоплена. Також із цією шахтою пов’язана серйозна катастрофа, пише poznan-name.eu.
Будівництво соляної шахти
Історія цієї шахти бере початок у 1828 році. Саме тоді Флоріан Вільконський почав розробку гіпсових покладів. Під час дослідницького буріння, проведеного в наступні роки, було встановлено наявність на цій ділянці соляних відкладень. Незабаром з’ясувалося, що навколо родовища є багато ґрунтових вод, які становлять велику небезпеку для гірників, але шахту Вапно I все ж таки було побудовано. У 1911 році її ввели в експлуатацію. У 1912 році буріння призупинили через ризик затоплення, але незабаром шляхом заморожування гірничої маси почали будувати шахту Вапно II. У 1917 році її було введено в експлуатацію. Сіль добували з 9 рівнів, найнебезпечнішим з яких був третій. У перший рік видобуток склав 8278 тонн солі.
У міжвоєнний період рудник активно розвивався. Спочатку його націоналізували, а потім розширили. У 1928-1930 роках було побудовано механізований завод із переробки солі. Його оснастили сучасним на той період обладнанням і машинами. У 1932 році встановили підйомну машину потужністю 450 кінських сил. Станом на 1931 рік у шахті видобули 100896 тонн солі.
Розвиток соляної шахти
У Другу світову війну шахта розділила долю Великої Польщі, що увійшла до складу Третього рейху. Німці спрямували свою економічну політику на максимальне збільшення виробничих потужностей шахти. Після закінчення війни вона перейшла у власність держави. У перші повоєнні роки її відновили після руйнувань.
У 1966 році було введено в експлуатацію другий вал, який став поворотним моментом у повоєнній історії шахти. Важливо відзначити, що в 1960-х роках було проведено роботи з модернізації, які сприяли збільшенню видобутку. Щодня з Вапна виходило близько 50 вагонів із сіллю, яка доставлялася в усі куточки Польщі. З 1967 року по 1975 рік шахта виробляла понад 400000 тонн солі на рік, яку експортували до Швеції, Великої Британії, Данії та інших країн. У 1975 році зафіксували найбільший видобуток в історії шахти, який склав 462789 тонн солі.
Варто зазначити, що шахта і завод відіграли позитивну роль на соціальному рівні, забезпечивши роботою велику кількість людей. Завдяки їм було зведено багато будівель та проведено соціальних та культурних заходів. Прибуток від видобутку був настільки великий, що компанія «Lime» дуже швидко розширювалася, однак ніхто не очікував, що незабаром станеться трагедія.
Катастрофа, закриття шахти
У 1970-х роках небезпека затоплення шахти зростала через надто тонкий ізоляційний шар, що відокремлював родовище від ґрунтових вод. Як уже йшлося вище, у шахті з моменту її існування існував ризик затоплення, а інтенсифікація видобутку тільки посилювала проблему. Прагнення до хороших результатів і рекордного видобутку відбувалося попри небезпеку. Керівництво шахти знало, що може трапитися лихо, але все ж почало видобуток на небезпечному третьому рівні (230 м).
У ніч із 4 на 5 серпня 1977 року на шахті сталася одна з найбільших катастроф в історії гірничої промисловості. Вода потрапила в шахту, затопивши наступні рівні, що призвело до утворення численних провалів, які відбулися в центрі села. Гаражі, дерева, дороги й цілі будинки зникали в ущелинах. У цілому було зруйновано 40 будівель. Як не намагалася місцева влада налагодити ситуацію, без масової евакуації не обійшлося. На щастя, ніхто з гірників, які перебували в цей час на роботі, не загинув, але в районі сталося кілька серйозних обвалень ґрунту. Близько 14000 людей евакуювали з Вапна до Вонгровця, Злотува, Піли, Вронок та інших міст.
Щоб запобігти подальшому осіданню ґрунту, порожні простори під землею потрібно було чимось заповнити. Отже, було прийнято рішення повністю затопити шахту водою. Щоб здійснити задумане, від Чеховського озера проклали трубопровід довжиною 6 кілометрів. У 1998 році шахту остаточно виключили з реєстру підприємств. Завдяки пропаганді успіху, що панувала на той час у комуністичній Польщі, ЗМІ тривалий час замовчували трагедію, що спіткала гірників найбільшої соляної шахти. Усе трималося в повному секреті. Новини про подію передавало тільки радіо «Вільна Європа», з них люди дізнавалися про недбалість, що призвела до катастрофи.
Пам’ять про шахту на віки
Сьогодні на місці колишньої шахти у Вапно працюють приватні підприємства. Деякі з будівель занедбані та поступово руйнуються. У 2018 році до реєстру нерухомих пам’яток Великопольського воєводства внесли такі шахтні споруди: соляний млин, цех для дроблення солі, два склади та естакади. Попри те, що підприємство з Піли слідкує за появою тріщин і щілин, які дотепер виникають, все ще існує реальна загроза появи нових провалів, оскільки під землею залишилося багато порожніх камер. Судячи з усього, страхові компанії відмовляються видавати поліси на нерухомість у Вапно через те, що воно будь-якої миті може піти під землю.
