Столиця Великопольського воєводства – дуже екологічне та збагачене зеленню місто. Тут ви можете зустріти парки та сквери, буквально на кожному кроці.
Загалом у Познані можна нарахувати близько 50 парків/скверів/лісів. Крім цього, місто розташоване прямо біля річки Варта, пише poznan-name.eu.
Ми розглянемо кілька цікавих парків Познані: дізнаємося, коли вони були побудовані, в чому їхня чарівність і яку природу вони мають.
Ботанічний сад при університеті імені Адама Міцкевича
Цей сад одночасно вважається і науково-освітнім, і прогулянковим. Розташовується він в Огородському районі. Парк заснований у 1925 році, а його ініціатором став професор університету Адама Міцкевича Рудольф Беттнер.
Беттнер був першим директором установи деякий час. Сад спочатку називався Шкільним, але після Другої світової війни зазнав певних змін, у тому числі в назві. Його неодноразово перейменовували: Ботанічний сад університету Познанського, Ботанічний сад університету Адама Міцкевича (з 1955 року).
На території Ботанічного саду міститься велика колекція рослин: північноамериканська та далекосхідна флора, декоративні чагарники та дерева, зниклі та рідкісні рослини, різні види квітів, кактусів, папоротей та іншого.
Вони є не лише предметом ознайомлення під час екскурсій, а і частиною науково-освітньої програми на факультеті біології при університеті. Студенти в старому корпусі університету вивчають усі ці види рослин.
Оранжерея є гордістю міста Познань, адже вважається єдиною у своєму роді. Сад охоче співпрацює з іншими по всьому світу, обмінюючись різними видами рослин, у тому числі рідкісними.
На території саду є водоймища у вигляді фонтанів, а також акуратні алеї для прогулянок.
Парк Яна Каспровіча
Парк входить до списку найбільших у місті та займає площу 9,2 га. На місці сучасного парку планували збудувати парк розваг, перенести сюди зоопарк, відкрити великий ресторан. Але Друга світова війна зруйнувала не лише більшу частину міста, а й грандіозні плани.
Парк удалося відтворити лише до 1962 року. 1974 року тут збудували велику спортивно-розважальну залу під назвою “Арена”. Він розрахований на 6000 осіб. Зал працює досі, у ньому грають у спортивні ігри: футбол, сквош, теніс.
Розташування парку досить хороше: поряд є ще один невеликий, старовинний парк Манітіус, собори та монастирі, школа та хороша транспортна розв’язка.
Парк Станіслава Монюшка
Парк Станіслава Монюшка вважається невеликим, історичним, розташований у центрі міста. Неподалік від нього знаходиться відомий парк Уілсон.
Квадратура парку складає приблизно 2,2 га. Створили його ще 1870 року, але як приватний садок. 1905 року його викупив уряд міста у радника Фехлана і зробив урочисте відкриття.
Парк багаторазово перебудовувався: починаючи з дерев’яних воріт та закінчуючи внутрішніми дрібними змінами.
У 1907 році парк перейменували на честь автора – Й.В.Ґете (того року було 75-річчя його смерті).
Ні для кого не стане здивуванням, що під час війни парк сильно постраждав (така доля спіткала майже всі міські парки та не лише їх). Однак після завершення війни, парк набув свого сучасного вигляду, хоч і довелося його довго відновлювати. Знищилася і вимерзла велика кількість дерев. У наші дні там можна знайти молоді дуби, акації, клени та інші дерева. У парку Монюшка мешкає понад 10 видів птахів, серед них: шпаки, дрозди, синички, горобці, мухоловки, чорношапкова славка.
Пак Вілсон (Вільсон)
Парк був побудований в 1834 році, але спочатку як розплідник для дерев, які потім висаджували на вулицях Познані. 1902 року тут заснували перший у місті Ботанічний сад, доступний для відвідування.
У 1910 році на території з’явився пальмовий будиночок (освітньо-виставковий ботанічний об’єкт, де міститься понад 1000 видів рослин).
Після Другої світової війни парк був перейменований на парк Марчина Каспржака, а згодом ще й встановили йому пам’ятник. У 1990 році парку повернули колишню назву, а пам’ятник замінили на погруддя президента Вільсона (який посприяв розвитку Польщі у 1919 році).
Сам парк займає площу 7,2 га і вважається одним із найкрасивіших і доглянутіших у Познані. Частину території займає Пальмовий будинок – найбільший у всій Європі.
За роки свого існування він перетворився на справжню виставкову оранжерею. Деякі рослини недоступні для відвідування. Там часто проводять екскурсії та науково-освітні заняття.
Крім цього поруч знаходяться кав’ярні, де можна перекусити та випити каву. Також це місце вважається найбільш “інстаграмним” у місті.
Пальмовий будинок складається із семи павільйонів, серед яких не тільки рослини, а й деякі риби, комахи та рептилії.
Замковий сад
Замковий сад Жертви Катині та Сибіру колись був приватним. Заснований разом з Імператорським замком, а також Рожевим садом (відомим ще як Рожевий двір). Раніше сад входив до закритих (для відвідування) парків, адже вважався інтимною частиною на території замку імператора.
За часів Польської Народної Республіки, коли сад став громадським, він був у жахливому занедбаному стані, адже за ним зовсім не стежили.
Лише 2001 року почали реанімувати весь парковий комплекс. Територію розчистили та засадили різними рослинами: деревами, плющами, рододендронами, тисами, туями та іншими. Відновили також огорожі по всьому парку.
У Замковому саду можна знайти пам’ятник “Катинь” Роберта Собочинського, лаву Юзефа Костшевського та скульптуру “5 фігур”. Свою нинішню назву він отримав лише 2014 року.
У наші дні сад відкритий для відвідування, а він знаходиться в районі Імператорського кварталу, в самому центрі міста.
Солацький парк
Солацький парк знаходиться в районі Солач і займає площу 14,7 га. Його почали будувати у 1909 році: тоді міська влада затвердила проєкт і виділила майже 130 тисяч злотих. До 1911 парк був готовий.
Парк із самого початку радував місцевих жителів: приголомшливе місце для тривалих прогулянок, вуличні концерти та свята, атмосфера веселощів як на познанському ярмарку, навіть ресторан був на території. Його навіть визнали найкрасивішим у Познані.
Цікавим фактом буде те, що Солацький парк, на відміну від інших міських парків, залишився зовсім не зруйнованим німцями під час Другої світової війни. А все тому, що німці мали прямий доступ до парку і, мабуть, вирішили його не руйнувати, і навіть більше: провести часткове освітлення у ньому. Єдина зміна була у назві парку – його перейменували на Нестахівський парк.
Після війни парк знову змінився у назві – цього разу парк імені Сталіна, але лише до 1956 року.
Ресторан, відкритий ще задовго до війни, знову відкрився для познанців і мав величезний попит. Внаслідок цього, у парку завжди було багато людей: після прогулянки всі заходили перекусити чи навпаки.
Парк славиться своїми мальовничими краєвидами та водоймами. Декілька ставків з’єднані між собою дерев’яними містками, все це освітлено ліхтарями. Також тут є водоспад.
Територія парку встелена рядами асфальтованих алей, уздовж яких лави та ліхтарі, у стилі початку XX століття. Є дитячі майданчики та атракціони, а також зелені галявини із вистриженим газоном для того, щоб влаштувати сімейний пікнік.
